Зачарований, зачаклований,
На безсоння і мрії приречений
Знову зваблює травень обновами,
Клекотаннями кличе лелечими.
Ніжно повінь садів розливається
Аж до самого синього обрію…
І мене полонила соната ця,
І мені молодильно-пороблено.
Наче все пережито і бачено,
І рубці перемежено з шрамами.
Чом же знову з чуттями гарячими
Ми до берега юності правимо?
Гребемо, гребемо проти течії,
А серця у обнімку з амурами…
І кепкуєм із себе так гречно ми:
« А давайте природу обдуримо!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580598
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2015
автор: stawitscky