Шарудить вітер стиха на липі,
Ніжний лист пустотливо дійма.
То притихне в кульбабковім цвіті,
То у небі хмарки перейма.
То гайне аж до сонця у гості,
Те теплом обігріє його.
Він прооре змійку у волоссі,
Кине пасмо мені на чоло.
Та цілунком обпік губи милий,
Приголублена ним я стою.
Ох, який же тривожно-солодкий,
В своїм серці на все збережу.
З зойком двері закрились в трамваї,
Люба постать в віконному склі.
Та не вчують чужі глашатаї
Слів покори на цвілості тлі.
12.05.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2015
автор: Валентина Ланевич