Куди поділось вічнеє буття,
Ота моя одвічна насолода?
Коли, здавалось, почалось життя -
Тепер одна одній стає пригода.
Куди подівся час дитинства і краси?
Колись душа в людей горіла цвітом:
Коли блистіли трави вранці від роси,
Коли чекали осінь золоту за літом.
Куди поділась чесність у людей?
Любов одвічна, вірність, ласка.
За ваше щастя згинув Протемей! -
Не погубіть ви їх, будь ласка.
Не повернеться вічнеє буття,
Не буде знову вічна насолода;
Переплелось спотворене життя,
Коли такою є людська природа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580241
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.05.2015
автор: Ольга Плай