Ми пишемо болі наші/не наші,
Співаємо гімни юним собі/не собі
І понуро рахуємо вдачі/невдачі,
Жалкуємо, що часто були німі.
Десь там, у минулому, залишили чвари,
Хоч біль помилок наше серце ятрить,
І згадки наші, немов оті яничари,
Рубають шаблюками нас кожну мить.
Часто здається, що Совість - кайдани,
Які з кожним кроком дзеленчать та дзеленчать,
І нас не рятують наші Майдани,
Адже ми наше життя не цінуємо в "П'ять".
Нам соромно/боляче за тих одноліток,
Що з піною в роті кричать: "Комунізм!",
Що Совість їх хвора/вмерла серед решіток
Комунізм/Рашизм як садомазохізм.
09.05.2015
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580232
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.05.2015
автор: Левчишин Віктор