Все важче нам витримувать розлуку.
І вже на вічність стали схожі дні.
Як довго ще терпіти будем муку,
яку створили ми собі самі?
Години зустрічі злітають наче мить.
А спогади дають надію.
Тихесенько крадеться в серце сум,
неначе хоче зруйнувати мрію.
І так скучаю, милий, за тобою,
що тілу боляче і серденько щемить.
І знаю, що й тобі, так само, важко,
та вже сльозинка по щоці біжить...
Та маю силу я долати відстань.
І саме ти даєш її мені.
Твої обійми ніби пристань.
Залишусь тут назавжди!
Ти не проти? Ні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580118
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2015
автор: Юраша