Один із дідусів у Польщі згинув
(на міні підірвався в бліндажі),
За другого одне лиш тільки знаю:
- Загинув дідо, доню, на війні.
Життя моїх батьків було нелегким:
Нестача, голод, матінка-вдова...
- Не знищуйте моїх дітей, благаю!
Онуків пошкодуйте, бо нема
Нічого гіршого у цьому світі,
Як доля незахищених дітей
Вони не знають, як у світі жити,
У бідах звинувачують себе, й
Не відчуваючи тепла з дитинства
(В душі лиш порожнеча, морок, біль)
Не знають, як дітей своїх любити,
Не вміють віддавати, бо звідкіль
Узяти їм оту любов та ласку,
Котрої не отримали самі...
Закінчуйте уже війну, будь ласка!
Хай будуть ясними наступні дні,
Щоби онуків наших не спіткала
Така ж недоля, як батьків моїх...
Прошу Вас я, молю і вимагаю:
- Політики, подумайте про всіх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580083
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 09.05.2015
автор: Батьківна