** І. бавився дід-вітер із весняним квітом…
…то чим же можу звабити цю душу,
котрій пора розкритися прийшла?!
чим я, невмілий, розцвісти примушу,
коли в самого на душі – зола?..
** сповідальне, моє: поспіши, – не чекатиме щастя…
Я сто бід, сто печалей прийму,
Усміхнуся погрозам років –
Лиш би стріти її одному,
Поки ще хтось самотній не стрів!
** И. в вас все оправдано Ее Величеством Любовью
Во мне, кричу, огонь угас, лишь проза серая,
У вас… – сокровища у вас, алмазы чувств!
Меня, угасшего давно, любовью меряя,
Влечете вновь к пожарищу безумств!..
** Л.К. памяти друга, поэта –
Человека чрезвычайно трагической судьбы
Умирает у Поэта только плоть…
Только ей судьба исчезнуть! Но как больно
Той душе, что остается в мире вольной,
Ведь теперь вовек ей боль не побороть!..
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580075
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2015
автор: Касьян Благоєв