1.ЗАЗДРІСТЬ
* Н.К. (в осінь дивну, в дивну днину… – яка ж Ви! яка Ви!..)
Як над Вами розкриває осінь шати пишні!
На вустах – чарівний усміх, вабить кожну мить.
І кружляє вітерець із барвистим листом,
і лоскоче, безсоромний, ніжок оксамит!..
Я намріюсь – досхочу! –
озирнусь, позаздрю:
«Ой, щасливий той, хто ввів,
як дружину, в дім свій,
хто пізнав,
кого зігріла,
розпаливши ватру
з того жару, що в розкішнім
тілі, у душі цій!..»
Яку ціну заплатити?! –
(хоч прийму і Даром!) –
щоб зігріти дім і душу
Оберегом-жаром!
/осінь – раннім падолистом. а Ви – вогнем літа! /
(7.10. - чужій дружині, красуні і розумниці,
яка в шлюбі так і не пізнала щастя кохання...)
2. НОСТАЛЬГІЯ ПО ОСЕНІ...
*
Знов пророчить подих осені розлуку.
Знову вітер гонить літо – душу рве.
Знову осінь після блуду – в небо руки,
мов Марія Магдалина, бога зве, –
Що моління? каяття що?! – Ти – не літо,
що цнотливо одягало віти лип,
ти вбираєшся, щоб звабить, спокусити,
і фліртуєш з вітром : «Золото розсип!» –
Бо не ти його надбала, не тобою
збережЕна перша таїна душі:
під цим віттям давніх лип любились двоє…
– І змивають щем кохання злі дощі…
*
Так розкрилася ця таїна єднань…
Терпкість ́рОзстаней́ ти стелиш за собою, –
Осінь-діва, що ж ти в серце із журбою?!.
За що гасиш на вітрах вогонь бажань?
- Роздягтися – і згубитись до пори
У туманах, серед часу, дум і неба –
Це ти вмієш, тут повчитись в тебе треба,
Як зманити серце
На чужі дари
Тлінним золотом
Спокусливої феї –
І сховатись під фату зими-Ледеї*.
--------
*Ледея – наймення богині зими-студениці у древніх русичів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579828
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2015
автор: Касьян Благоєв