Уже застоялось мовчання,
Кожне слово тепер як лік.
Чи вже без чужого втручання,
Отак нам мовчати повік.
Кулаком заплітаються пальці,
Кожен погляд – ворон над звором.
Ми наче чужі постояльці,
Одне одного мацаєм зором.
І навіщо ж такі страждання,
Що ми навіть забули хто ми.
І чи мовчимо від бажання,
А чи мовчимо від утоми.
Може погляди простір зловлять,
А безодня розтулить губи.
І знову появиться слово,
Солодке як брага і любе.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2015
автор: Василь Надвірнянський