Потяг...далека дорога...
Тихий стукіт коліс...
В серці бушує тривога,
Але ніхто не побачить моїх сліз.
Їду туди, де нікого не знаю,
І навіть гадки не маю,
Яка доля мене там спіткає
І від цих думок знемагаю.
Підтримку в очах незнайомців шукаю -
Їх посмішка зігріти зможе -чекаю...
Вип'ю міцного гарячого чаю,
Затишок рідних країв згадаю,
Гіркий клубок у горлі щосили ковтаю...
Цей смуток з часом мине,
Тужливий настрій повз мене пройде!
Я ж не перша і навіть не друга,
Хто на прощання, рідному порогу
Махнувши рукою -
Тужливу відчуває хворобу...
Так хочеться знову отримати змогу
Відчути тепло рідного дому...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579359
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2015
автор: *Марічка*