Ладо моя, доле моя, ластівочко люба і мріє…
Світить зоря, а ти поміж них, небо хмаринами сієш…
Линуть пісні, пісні солов’я, сипле кохання надію,
В небі вечірнім сяє зоря, та що освічує мрію.
Я помовчу…Знову сльоза ляже коханню під ноги
І загориться ранкова роса, рідного сяйвом порогу.
Через роки, крізь шалені шторми, будемо ми одинокі,
Долю прошу, щоб відкинула з нас, долі моєї тривогу.
Варто вклонитися тим берегам, що об’єднали країну,
Щоби при владі не був більше «хам», захистимо Україну!
Я Вас прошу, українці мої, доля в нас буде єдина,
Ви бережіть для дітей, те що є, а - це єдина країна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579314
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2015
автор: Віталій Назарук