Серце моє,мов сполохана пташка,
Сльозина росою на віях тремтить,
Бо мені й досі повірити важко,
Що свічці життєвій твоїй не світить.
Спогади,спогади душу тривожать,
Тепло твоїх рук й досі ще зігріва.
Кохать мене більше ніхто так не зможе,
Єдиний.Тобі в цьому рівних нема.
Ти бачив в мені,насамперед,жінку,
Й богиню-коханку в мені відкривав.
У книзі життя ця чудова сторінка
Сонечком щастя хай завжди сія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579251
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський