Якось Петрик прийшов до Василька і почав підбурювати його.щоб накрасти вишень у діда Івана.Василько довго відмовлявся,мовляв-це погано,крадіями будем,а раптом дід Іван побачить.Але вишні у діда були смачні і солодкі,а тому Василько думав та й передумав.Полізли хлопці через невеликі дерев'яні ворота у двір старого Іващенка.У його саду росли три розкішні вишні,які гарно вродили цього року.Як завжди Василько почав сперечатись з Петриком хто ж полізе рвати вишні.Після того,як у Василька двічі виходило,що ножиці ріжуть папір,йому довелося лізти на дерево,а Петрик стояв на вахті.Дід Іван якраз повертався додому з поля і за ним біг Сірко-вірний пес і охоронець.Сірко відразу ж щось почув.Василько нарвав вишень і вже було почав злазити з вишні як гілка обірвалсь і з тріском хлопець повалився на землю,а тут як тут і Сірко.Зякалися хлопчаки не на жарт.Поки хлопець біг,потираючи спину, оговтувався з переляку,то помітив,що Петра і близько нема.От друг називається!Більше Василько не слухав свого товариша і вишень не крав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579182
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2015
автор: Yulia Sky