Чуже ніколи серце не зігріє,
Хоч крадькома й ховається у мріях,
Та як вуглина , запече в час судний,
На острів душу занесе безлюдний...
Чуже ніколи солодом не стане,
Небесним громом у грудях застряне.
Прокльонів злива змиє грішне тіло,
Щоб совість в ньому вже не гомоніла.
Чуже ніколи цвіту не розкриє,
Чуже могилу достроково риє,
Якщо того бракує,що ти маєш,
То із чужим,усе своє втрачаєш.
04.05.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578959
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2015
автор: леся квіт