Ні коренів, ні пам’яті, ні честі.
Інстинктів і рефлексіїв раби.
Такий зручний – чи пластилін, чи клейстер
Для «паханів» новітньої доби.
Які ідеї, прагнення і гідність?
Які – свобода і високий дух?
Порядні діти, навіть хай нерідні,
Не накликають матері біду.
Слід нищення тотальний українства
На українській сонячній землі…
Це ж треба так дияволу залізти
У душі, не вмикаючі голів!
Чи горизонт затягнутий габою,
Чи дзвін монет – мелодія іуд –
Щоб дотягнувшись враз до аналою
Несамовито крикнуть – наших б’ють!
Роздмухали пожар на всеньке небо.
Вже рукопашну розгортає світ.
І Україну занавісив крепом
Слов’янсько-доброзичливий сусід.
І все ж надія напина вітрило,
До перемоги рветься напролом.
Не мають права обтинати крила
Ті, в кого крил ніколи не було!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578884
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.05.2015
автор: stawitscky