Чому покинула мене, моя подруго ,Музо,
Без тебе я мішок пустоголосих слів,
Клубочаться, а толку з них, мов тупе лезо,
Не викрою вітрил для плаву кораблів.
Отак й стоять! Погойдує бурхливе море,
Хвилька за хвилькою вдаряє, не пливе,
А скільки ж тут думок чекають на простори,
А скільки ,боком, ще тих хвильок пронесе.
У кожній хвильці, дозріва нове бажання,
Сміятися чи плакать, проклинать, любить,
Творити величне, забрать з душі страждання,
Напнять вітрила ,блискавкою в даль летіть!
Вернись! Не покидай мене напризволяще,
Збери докупи ще не сказані слова ,
Хай човник ткальний виткає узор путящий,
А вітер хай вітрила вміло підніма!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578424
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2015
автор: горлиця