Усім матусям, які втратили дітей у АТО чи не знають, живі вони...
[img][/img]
Ой сину ж мій сину, ти ж моя дитина.
Най поле, трава зелена будуть як перина.
А як застогне вітер, в лузі тяженко?
-То тужить, за тобою Україна-ненька!
Плаче, наче мати, сина виглядаючи
Як тая лелеченька, над Дніпром кружляючи
Бідна, душу дияволу ладна дарувати,
Аби тую дитину свою рідну, знову обійняти.
А чи кому ще вона потрібна , та її дитина?
А чи хто засуміє у цілому Світі за отим її сином?
Усі ті, хто на війну дітей посилають
Живуть собі як пани й суму не мають
І думати не бажають, як серце болить
Коли думаєш, що твоя дитина на землі лежить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578078
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2015
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)