Тембр любові впав на нуль,
перейшов на шепіт.
На варті серця патруль,
і його голосявий регіт.
Чути дзвеніння ключів
і пориви не бути одним.
Впустив в небо декілька слів,
залишаюся досі земним.
Розправляю свої тонкі крила,
та не можу взлетіти.
Попелом згорілої любові накрило.
Білі крила починають сіріти.
Тремтить опавше піря в долоні,
не від холоду, і не від страху.
А тому що в полоні,
і не видно звідти шляху.
І може зараз поки рани
захлинулись тобою.
На місці них зробляться шрами.
І серця патруль не даватиме збою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577823
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2015
автор: Міша Малюк