Дві дороги життя не пройти,
за надмірні бажання розплата.
Завела мене доля в світи,
А душа залишилась в Карпатах.
Там де мрії шаліли любов’ю,
І зітхали вітри солов’ями.
Рідний краю, душа із тобою,
Залишилася понад плаями.
Там душі говірливо і шумно,
Де росли ми й раділи мов свічі.
Мені ж в світі самотньо і сумно,
І заглядає туга у вічі.
Вже надії нема й сподівання,
Навіть сонце сховалося в хмарах.
Залишилась надія остання,
Тай надія та наче примара.
Доле моя, що би ти почула,
Хочу крикнути як можна, дуже.
Щоб ти серце розрадила чуле
Щоб до мене не була байдужа.
2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577797
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.04.2015
автор: Василь Надвірнянський