Яке ж красиве це життя
і грає спокоєм душа.
Ти помічаєш всі дрібниці
і шепіт вітру на обличчі.
Це треба радісно відчути
та щоб себе знайти, здобути
віддайся радо почуттям,
бо все, що бачиш- це знання.
Сидиш і мрієш про добро,
щоб зникло все: ненависть, зло.
А блиски на воді чарують
для тебе посмішку дарують.
А ти сидиш й все надихає,
а муза поруч тут, чекає.
Сорока чорно-біла ходить
в собі добробут й розум носить.
Природа то, мов казка ночі
і я дивлюся в твої очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577682
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.04.2015
автор: Arthur Savchuk