Вони кудись ішли, кудись гайнули…
Чи знову повернули в листопад?
Тонким крилом над стріхою змахнули
і заплелися зорі в водопад.
Куди помчали? Я й сама не знаю,
зловить Пегаса їм схотілось знов,
чи викупатись в чистім водограї
і благодатну випити любов?
Вони впивались в груди, кров смоктали
від болю мліла ніч пекельна та
і, як Христа Іуда, продавали,
від срібляків дзвеніла пустота.
І все росли, болючі рвали рани ,
кружляли зграї чорних воронят.
І лиш папір їм надівав кайдани,
та лиш Пегас їх пас, немов ягнят.
Він проганяв нещасних білим полем
й заколосилась нива золота.
А ніч на них дивилася із болем
очима розіп’ятого Христа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577522
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2015
автор: MERIKEYU