Зринає погляд крізь вікно відкрите,
Квітучий космос – видиво вражаюче.
І пелюстки немов метеорити,
Вже облітають до землі кружляючи.
І розквітлі вишні – білі ліхтарі,
І горланить соловей – шукає пари.
А під синім морем неба угорі,
Наче човники, пливуть за вітром хмари.
Збуяли трави у шаленім рості,
Вже й сади зомліли у розквітлій зморі.
Душа переміщається крізь простір,
І аж топиться у тім кисневім морі.
Весна радіє, ще балує мене,
Та все ж кожна мить несе в собі капризи.
Цей благословенний час колись мине,
І сади на землю скинуть свої ризи.
Мине весна, потім наступить літо,
Хміль теж мине, а за ним прийде прозріння.
Та вже росте на подив всьому світу,
У моїй Вкраїні свіже покоління.
2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577470
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.04.2015
автор: Василь Надвірнянський