Розверзлось небо і гримлять громи,
Ще раз на землю сходить Богородиця.
Бачить світ і бачимо всі ми,
Як нова Україна в муках родиться.
Червоним заревом зачервонівся світ,
А небо, небо теж сльозами мліє.
Тепер втрачати пильності не слід,
Раз є сусід, що від крові хмеліє.
Стигне тіло, так що ані руш,
Сльози із очей падуть як перли.
По небу ходять тіні світлих душ,
Тих що в борні за Україну вмерли.
Вони із пам’яті повік не будуть стерті,
Та важко жити бачачи все це.
Герої, що хрестами розпростерті,
Як важко їм дивитися в лице.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577133
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.04.2015
автор: Василь Надвірнянський