Ота одна, неначе сонце ясне,
Ота одна, спочатку й до кінця,
Зоря моя, ніколи непогасне,
З якою став колись я до вінця.
Це радість завжди у моєму домі,
Невичерпана сила для душі,
Молюся Богу і завжди свідомий,
Ми стали рідні, хоч були чужі…
Так би до ста і в один день померти,
Нічого більш не хочу у житті,
А поки живемо у круговерті
Закохані, та грішні - не святі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577121
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2015
автор: Віталій Назарук