Давай забудем всіх, які вже “до…”,
Були до Нас, до Тебе. Перехожі.
Бо Наші душі божевільно схожі,
А їх сліди вітрами замело.
А твоя думка в моїй голові
Закінчує маневри надто точно,
І зрештою вдоволено муркоче,
Розставивши всі крапочки над “і”.
А твої дії, навіть хтозна-де,
Містичним чином з’єднані з моїми.
І як би Нас життя не розкроїло,
Ми все одно єднаємось в Одне.
Давай нарешті спалахнемо так,
Щоб усі тіні повтікали з виду.
Влаштуємо прощальну панахиду
Стосункам, що завершили етап.
Давай наллємо в келихи “Бордо”,
І відсвяткуєм Нас, з’єднаєм ниті.
І гармонійним щастям надто ситі,
Ми не згадаєм тих, які вже “до…”.
23.04.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2015
автор: Альбіна Кузів