Ти знаєш як воно кохати?
Коли у спині твоїй ніж,
Від болю будеш ти мовчати,
Та лиш в собі ти так кричиш.
Кричиш бо це усе нестерпно,
Терпіти знищення буття,
Кохання що давало крила,
Безжально плаче так щодня.
Ти знаєш як воно кохати?
Й оберігати ту любов,
І ти життям будеш чекати,
Хоч й охолоне твоя кров.
Та не забудеш ти нічого,
Бо є у серці певна мить,
Вона не дасть тобі забути,
І в спогадах так закипить.
Ти знаєш як воно кохати?
Коли взаємності нема,
Коли у тебе є дитина,
І була радісна сім’я.
І є лиш миті неповторні,
Щаслива радість у житті,
Але чомусь ось ця самотність,
І гіркі сльози по лиці.
Ти знає як воно кохати?
Й чекати зустрічі в житті,
Щоб лиш побачити і знати,
Що є вона на у кожнім дні.
І з смутком нагадати казку,
Що ще недавно так була,
Та лиш вона не забажала,
Хотіла іншого життя.
Ти знаєш як воно кохати?
Кохати те чого нема…
Залишилась лише людина,
Яка цих почуттів не зна…
Ти знаєш як воно кохати?
Шепочу я тобі луна,
Так вітер сльози витирає,
Від жалю душу обгорта.
А.А. Отченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2015
автор: Андрій Анатолійович Отченко