Який є простір в німоті, який протяжний білий шовк!
Вгорнусь у нього з головою і пропуcкатиму крізь пальці.
В гніздо невимовлених слів , в тепло неведених розмов
зійдуться значення усі і всі повернуться блукальці.
Уголос стверджена любов стає нерідною устам
і анонімність ще не раз собі захоче повернути.
Я захищаю нас обох, не довіряючи словам
те, що можливо зберегти в невизначенім «може бути...».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576658
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.04.2015
автор: Вікторія Т.