Моє Сонце у хмарах заснуло
Місяць виплив,- гойдає маля,
Десь, із далечку вперте минуле
Немов з дерева вмерле гілля
Впало зовні на внутрішні сили
Сила духу піднялась у млі
Всі поснули і мій білокрилий
У кубельці м*якому, в теплі
Хай насниться тобі синій човен
На червонім моїм полотні
Беріжечок дарунками повен
Я шепочу шепочу, ти ні
Спи хай ночі цієї прибудуть
Каравани і гори і спів
Я ж ще трохи близ тебе побуду
Так як ти, тої ночі, як вмів
Цілував пригортав пестив тіло
До тремтіння останніх зірок
Я любов*ю твоєю п*яніла
Дощ не витримав виплакав й змовк
Не кидайтеся вітри затихніть
Криком чайки звалився місток
Тінь убралася в бронзові крихти
Тягне нитку майстриня кісток
Вільно вільно задихали груди
У вуста твої входить димок
Я цілую тебе, усюди
Прокидайся, летім, ось квиток..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576456
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2015
автор: Ольга Ратинська