Стає можливим вир питань -
а хто вони, хто править світом,
кому належить сутність знань,
які по порціях розбито?
Таємні групи з орденами,
принаймні виглядає це
з вікна все так, і бʼє у камінь
із неба блискавка, процес
пішов, як треба, ми вже знаєм,
нам пояснили історично,
усім вже стало зрозуміло,
що без насильства душу нищить
свою хижацьку вмить людина,
а сонце дивиться зі стелі,
вдає, немовби дійсність може
впливати на пташині трелі,
які почуть зуміє кожен
в уяві, навіть з пересердя...
Десь радощі вражають лиця,
а тут ненависть личить серцю,
непросто нам втекти по криці,
тонкій, весінній, наче зовсім
немає, йдеш ти по воді
і де-не-де воліє, просить
схід сонця жертву в фонд подій.
Не буде часу - так чудово,
і смерть піде, але й життя,
залишиться алея слова -
прогулянка із вороттям...
Бо ти ітимеш уперед,
обійдеш кулю, повернешся,
побачиш, як зоря пере
від темряви своє безмежжя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576421
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2015
автор: Sevastopolj