Я днію.Коли хребет жаскої ночі
Покриє спершу вечір,
Він ляже квітом терену,
Холодним дотиком зотлілої
Жаги.Раптовість озивалась маревом,
Чотирисвіт розтроївся,
Коли ти стала соляним стовпом:
Назад путі не може бути,
Тож й все минуле зміщується до зіниці,
Лиш око увібрало пам'ять,
Обмащування стовбурів подій
Вже знавісніле,уже тліє.
Я обіймаю тебе мороком,
Нещасним кольором своєї сліпоти.
Зате мій погляд ніжить твою душу,
ЇЇ я завжди бачитиму.
Навіть у пітьмі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576372
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2015
автор: Олена Ганько