Життя іде і ти його не спиниш,
Життя біжить немов стрімка ріка
І всі свої проблеми незачиниш,
у клітку немов безкрилого птаха.
Життя біжить, мов той вогонь воно згора,
І ти незнаєш як тепер тут бути,
Життя нове почати вже пора,
а ти старе ніяк неможеш забути.
Буденні клопоти, заїжджені турботи,
А минуле як привид всюди тебе жде,
І після важкої, довгої роботи,
ти не спочинеш, бо воно прийде.
Прийде і хриплим голосом розбудить,
тонкими пальцями у серце загляне,
Розкаже як по світу воно блудить,
Дихне на квітку і вона зів'яне.
А ти на нього дивишся безсило,
Неможеш геть його прогнать,
воно ж твоє, і як би не бісило,
своє дитя неможеш не прийнять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576302
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2015
автор: аскетик