ЛЕТІЛИ КОНІ, З-ПІД КОПИТ ЗЕМЛЯ


Летіли  коні,  з-під  копит  земля  …
І  я  летів  вхопивши  міцно  гриву.
Лице  шмагало  боляче  гілля,
Стрілою  мчали  по  краю  обриву.

Пручався  вітер,  в  пазуху  влетів
І  напнута  сорочка  лопотіла,
Натужно  кінь  нахраписто  сапів,
А  від  копит  земля  аж  стугоніла.

Лети  буланий,  рідний  мій,  лети,
Неси  мене  в  дитинство  босоноге,
Хлоп’ячі,  зачаровані  світи,
Життя  щасливе,  хоч  таке  убоге.

Я  розумію,  що  лечу  вві  сні  
І  так  боюся  сон  цей  перервати,  
Щоби  дитинство,  наче  у  вікні,
Побачити  і  в  ньому  побувати.

21.04.2015  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576172
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.04.2015
автор: Мирослав Вересюк