Я тобі розказав би усе, але це “все” нічого не змінить.
Не змінити мої почуття, не змінитись самому нажаль,
Я шукав би когось, хто тебе хоч на трохи замінить,
Та все рівно не зможу убити в собі цю печаль.
І дожити б до літа мені, просто дожити мені, не завадить,
Просто б забути усе і бродити по світу так, як Ісус,
Говорити всім те, що мене як метелика манить
На відкритий вогонь, на твій смертельний укус.
Всю історію пишуть лише переможці,
Переможеним вистачить ранами рвати утрати,
Нам все спише війна, а як ні то візьми просто ножиці
І відріж усе те, що так важко було залатати.
І відріж по живому що може мене замкнути,
Бо гріхи мої тягнуть мене ніби якір до долу,
Якби знала як важко все бачити, знати і чути,
Якби знала як я, хотів би розвіятись полем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576120
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2015
автор: Віктор Непомнящий