Сливки висіли пізні, сині-сині,
На фоні синьому осінніх хмар,
Лише із рідка хмари лебедині,
В пейзаж садковий добавляли чар.
Густий туман розлігся біля саду,
Немов хотів поїсти синіх слив,
Гасило сонце в заході лампаду,
Та так червоно, наче хтось палив…
Стояли двоє ми супроти ночі,
Тримаючи медові сливочки,
А я дивився наче в небо в очі,
Збираючи в долоню кісточки.
Пора осіння, вже нема зозулі,
Замовкли поміж охри солов’ї,
У вирій відлетіли дикі гулі,
Жовтяве листя впало до землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575954
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2015
автор: Віталій Назарук