Розплатою за нашу любов стануть
Незникомі вірші.
Залишки слів, а їх поїдали риби, не давши цілісно
Доплисти крізь океан,
Ляжуть тиснявою на серці,
Сльозою в оці,
Зронивши яку, виникне наш медальйон
У формі зірки,
Що лягає крапками дріботливими
На посніжену гору.
Так, ми говоримо тишею,
Знаками,
Ми цілуємось нахилом літер,
Ми кохаємось окликами та питаннями,
Бо слово дійде першим,
Якщо відправити його з посланням,
Додавши частку стогону
Та насінину приборканого
Щастям смутку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575941
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2015
автор: Олена Ганько