Під кущем смородини
зойкнула монета -
потемніла й вицвіла
назва на лиці,
а як змив водичкою,
Боже мій - та Лета,
той п'ятдесят перший рік
на моїй руці...
Просвітліло в пам'яті,
як хатину рідну
у саду Бабусинім
пів села гуртом
виліпили вальками
стіни міцно й рівно -
у очах замріяна
перед кожним сном...
Більшість там
тепер рядком
на маленькім цвинтарі...
Лиш одна племінниця
в рідному краю...
А тополі шепчуться,
вимітає мітелка,
мічене монетою,
щемне в тім раю...
18.04.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575283
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2015
автор: Променистий менестрель