Я закрию вікна, двері,
Вимкну телефон.
Й напишу на папері,
Що тривожить мій сон.
Що розриває голову мою,
І розбиває мрії в скали.
Через що часто стаю,
Немов будинку ті примари.
Напишу про себе,
Або про того хто в мені живе.
Я знаю це здивує тебе,
Й маску з лиця мого зірве.
І може ці слова причинять біль,
Та я не хочу більш тобі брехати.
Серед проведених з тобою неділь,
Часто іншого приходилось вдавати.
Старавсь увагу не звертати,
Коли в кишені задзвенить.
Коли кликала гуляти,
Я пропадав кудись на мить.
Думав цим тебе забуду,
Й здається навіть забував.
Та потім знову серед люду,
Тебе поглядом шукав.
Мені казали: «Ти ніщо,
Якщо не можеш ти її забути.
Може вже прийшло,
Нарешті дорослим бути».
Я дорослим був усе життя,
За вчинки старавсь відповідати.
І не стидно що почуття,
Починають душу мою розкривати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575180
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2015
автор: 333