Недосяжно розгледіти наскрізь душу!
(Доокруж, як сонячним поглядом глянути…)
Хто там прямо чи покруч усевидющий,
чи, знову, безкрилий, а янгол..?
я так хочу, бува, щоб крізь повний місяць
зорепадами теплі дощі жбурляти їм
Я не відьма та й давно не провісниця, –
досягати прав - не правдами…
захлинається в сльозах життя, не кривда
і від того мені боляче ще утричі, –
хто ж із нас найбільший у світі виродок –
я чи зашморг якийсь заплічний…?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575178
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 17.04.2015
автор: zvitka09