ДУШІ ДЖЕРЕЛО
Можливо, заметілі – сніговії,
Вже відгуляли час розваг своїх.
І від кохання, скоро, - захмелілі,
Нам заспівають друзі – солов’ї.
Високе небо ніжно голубіє,
По – між гілок зелений легкий дим…
Дивлюсь на тебе й серце лебедіє,
Бо біля тебе знов я молодий.
Старі слова про ніжність та кохання,
Здається, притупились назавжди.
Та знову в серці дивне поривання,
На тебе спрага, наче до води.
Летять літа, та в тобі не щезає
Те первозданне, трепетне тепло.
І доброту так щедро розливає
Душі твоєї миле джерело.
Не перший рік обоє зустрічаєм
Немов дівча – заквітчану весну,
А я ще хочу, часом до відчаю,
В твоїх очах, - без сліду, - потонуть!
квітень 15 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2015
автор: dovgiy