Як гарно на дворі птахи співають,
А недавно лежав під ногами сніг.
І я іду по цьому зеленому краю
Щоб присісти біля маминих ніг.
Пробач рідненька, що так довго не вертала,
Скільки років уже позаду.
Але я знаю ти вірила й чекала,
Що я все одно до тебе прийду.
Ось рідна стежка до дому,
І той красивий біля хати сад.
Твої улюблені квіти – троянди,
І той, що так гарно повинувся – виноград.
Я ніколи не забуду,
Адже це мого серця частина.
Повертатись сюди і в снах буду,
Згадувати, ніби я ще дитина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574928
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.04.2015
автор: Emigrant