Технічно неможливо побачити стелю в пітьмі,
Якщо звертати увагу на реальність ночі.
Люди кольоровими плямами десь у вікні
Постійно врізаються в очі...
Технічно неможливо перепрограмувати думки
Тих потвор, які хочуть розтоптати волю,
А потім носити на цвинтар вінки,
Вішаючи на обличчя гримасу болю...
Технічно неможливо розтопити лід,
Що товстою кіркою покриває стіни між...
В очі постійно потрапляє піт,
А пальці німіють, стискаючи ніж...
Технічно неможливо сховатись від страху,
Який з кожним днем все сильніше давить у скроні...
Важко не зірватись донизу, стоячи на даху,
Важко не стріляти, залишаючись в обороні...
Технічно неможливо залишатись поза,
Не приймати чиєїсь сторони та не звертати уваги...
Війна — це важка, але дуже чесна доза,
Що швидко підіймає від розпачу до відваги...
Технічно неможливо не вірити вождям,
Не слухати вождів, не поклонятись вождям, думати власні думки...
Зрада, на відміну від крові, не залишає плям...
Віра — ось єдиний ключ, що відчиняє будь-які, навіть найстаріші, замки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574687
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.04.2015
автор: Аарон Краст