От пливуть і пливуть, і пливуть
з нетрів снів і у простір над нами,
викарбовують сутність і суть,
проростають в річки валунами,
як графіті поверхнями стін,
проповзають стрічками дороги...
з тлену вийшли і кануть у тлін
і не тямляться з перестороги
ці картинні уявлення нам
про усе, що лиш якось наснилось.
І пливе... і все ближче до дня
стане важчим й реальним з несили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574602
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2015
автор: Маріанна Вдовиковська