Залишилась лиш йота, лиш дещиця,
Щоб зруйнувати рівновагу терезів.
Приправити, мов пучкою кориці,
Кохання наше, плід, що перезрів.
Котяча ніжність кігті наточила,
І мружить очі вже готова до стрибку,
І кава зранку особливо загірчила.
Все змотане в яскравому клубку.
Слова правдиві і брехливі очі...
Я вже не знаю де тут правда, а де ні?
Минуть похмурі дні і кришталеві ночі,
Осядуть лиш піщинками на дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574344
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2015
автор: Богдана Копачинська