Коли перед розп’яттям я стояла,
Слова молитви мовлячи святі,
Моя душа стривожено згадала,
Як Господа розп’яли на хресті,
Які терпів Він невимовні муки,
Як Він невинно гинув та страждав,
Йому розп’яли Його чисті руки,
Ніколи ж Він нікого не прокляв.
Його гвіздками наскрізь прокололи,
І по руках свята стікала кров,
На голові лежав вінок терновий,
Сміявся кожен, хто повз Нього йшов.
Він помирав за гріх усього світу,
І навіть не заплакав, все стерпів.
Він просто цілий світ умив любити,
Й своїх катів, вмираючи, простив.
Вслід за Христом іти нам на Голгофу,
І кожному нести туди свій хрест,
В житті немає іншої дороги,
Яка веде до Бога, до небес.
Господь завжди простить нас та почує,
Його любов безмежна та свята,
Його любов всі рани полікує,
І воскресить нас, знявши із хреста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574338
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2015
автор: Юлія Л