Стежина, що колись вела до твого серця,
Давно не відчувала слід любові.
Ти хочеш вбити тінь… Не сердься.
В агонії сама здере себе до крові.
Стежиною тією я люблю гуляти,
Пісочок теплий ніжно гріє ступні.
Заплющу очі, буду пам’ятати
Про мури, що існують, неприступні.
Там завжди пахощів повітря повне,
Яскраві барви, що тріпочуть око.
Звучання пісні англомовне,
І настрій твій, в стилі бароко.
Це все — лиш мить, коли з тобою поряд.
Та мить, коли в рожевих окулярах.
Тоді мелодія лунає під вербою,
І сонечко гойдається на хмарах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573869
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2015
автор: Витісненні емоції