Вечір, дощ за вікном
Ділиться зі мною своїми сльозами.
Кімната пуста, лиш я за столом.
Сиджу, як над златом, над твоїми листами.
В дверях пролунав дзвінок.
Ти стоїш на моєму порозі.
На півслові застряг монолог.
Я нічого сказати не в змозі.
Прошепотів лиш: " Проходь, сідай.
Може чаю чи кави?"
Серце пульсує: "Дій, не чекай".
У відповідь кажеш: " Я до тебе у справах".
Тоді не мовчи, кажи.
Що тебе привело сюди?
Ти мовчиш. Лише погляд кричить.
Та втекло вже багато води.
Ось тобі голка та нитка.
Зший моє серце знов.
Без нього і жити гидко.
Без нього вже стигне кров.
Поверни мені мою долю.
Віднайди ледь живі почуття.
І позбав пекучого болю.
І прийми моє каяття.
Ніч промайнула - світа за вікном.
Вже небо не плаче гіркими сльозами.
Я читаю листи, сиджу за столом,
Листи,що говорять стома голосами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573701
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.04.2015
автор: Руслан Усачов