То ти гориш у серці тисячами вольт,
То раптом хочеться тобі налить отрути,
Удавом звитись довкруж шиї й притиснути,
І навіть вбити, та рука не візьме кольт.
Вже скільки раз з гачка зривалася, плила
Урізнобіч, аби подалі лиш від тебе.
І розум схвально кліпав: «Правильно. Так треба».
А серце різало ухвалу, мов пила.
Ще скільки іскор має знестися з-під вій?
Ще скільки кров з ребра цідитимеш? До згуби?
Чи може врешті процідиш хоч щось крізь зуби?
Бо це уже…, бо це уже без правил бій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)