(на вівтарі бажань…)
– Воз’єднатися з чуттєвими стихіями,
Легким бризом – над розквітлими, шаленими
Яблуневими садами! Вітру віялом
Розпустити твої коси та зеленими -
Смарагдовими очима милуватися,
І втопитися у чарах їх сполоханим –
Чи гадання те циганчинеє справдиться:
«Буде ніч!.. І буде щастя вам, закоханим!..»?
Заповітні на тобі вивчати впадинки
Та по горбиках-барханах підніматися,
Цілувати затверділі виноградинки,
Разом пестощами-доторками гратися;
Чарувати ніч словами-павутинками,
Брать в полон – і віддаватися навзаємно,
Потаємними чуттєвими стежинками
Підніматись до вершин, яких не знаємо!..
...
Ще втішатися нектарами духмяними
Із жаги і насолоди тіл непізнаних, –
Захмеліти не вином – з кохання п’яними
В небеса злітати, падать в вир незвіданий!
Впитись щастям від вина твого любовного,
Гавань тиху промінять на бурю пристрастей,
Щоб глибини звідать моря невгамовного, –
І в цунамі почуттів тілам не вистоять!
А жагу твойого лона із благаннями
Безсловесними відчути, як запрошення!..
Розпалити ватру спраги тіл бажаннями,
В насолоду шлях відкрити із хорошою!..
І в пориві воз’єднання тіл вінчальному
Буть офірою на вівтарі жертовному,
Вознестись в коханні шалу – як в останньому!..
І кружлять, кружлять хмільним в танку любовному!..
**
(із циклу «Навіяне. Химери чуттів»)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573504
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.04.2015
автор: Касьян Благоєв