Як швидко виросла ти , доню,
І вишиваєш свою долю
Червоно-чорними нитками:
То сміхом срібним, то сльозами.
А я радію і журюся,
І до шитва твого тулюся.
Червоне – сонцем пломеніє,
Від чорного – осмутком віє.
Якби могла, якби я вміла –
Від тебе чорне б затулила.
Без сумовитого причастя
Ти повного б не знала щастя.
Біді у очі посміхнися,
Переступи – не надломися,
Не сповнись злом, побійсь гордині –
На сонці також грають тіні.
Бо ти – це я в весняну пору,
Коли життя ішло угору…
Допоки серце буде битись
За тебе буду я молитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573359
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2015
автор: Ніна Третяк