Гайове кохання
Ясний місяць гаї освітив,
Солов`ї мене в юність вернули,
Коли я ту дівчину любив,
Яку пам’ять повік не забула.
Пахне травами руса коса,
Небесами виблискують очі.
Та далека, чарівна краса
Дотепер відпускати не хоче.
Приспів
Як хороше, як зелено,
Квітками все застелене,
Зозулиця кує.
Птахи чарують піснею,
Розквітчаною весною,
А місяць світло ллє.
Гаї дарують пахощі,
На серці ніжні радощі,
Душа кохання п’є.
Всі роки мені марилось,
Ми під вербою бавимось,
Зигзиця нам кує.
Соловей мені знов наспівав,
Про красуню, що ходить у сни…
Де кохання найперше пізнав
У квітучих гаях навесні.
Я у пам’яті все записав,
І уява її зберегла…
В тім раю я чомусь заблукав
Та й вона мене теж не найшла.
Приспів
18 серпня 2010 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2015
автор: Микола Паламарчук